Перший запис в щоденнику.
Сьомий день. Середа, 2 березня
Зник зв’язок, світло ще є.
Три дні тому прямо на мосту танк розстрілював якісь будівлі, підірвали АЗС. Наразі тихо. Інколи стріляла БМП, а також кулемети. Але два дні більш-менш тишини.
Трошки відновлю події за цей тиждень.
Середа, 24 лютого.
Прокинулись від бомбардування Києва, удари були дуже гучні. Не розуміли що робити, але слава богу основні речі були зібрані.
В 8 ранку додумався побігти в магазин і докупити їжі. Черги були, але за 30 хв пройшли. В банкомати людей вишикувалось набагато більше. Купив ще води, каш. Жаль, що не набрав круп і іншого.
Почав переносити частини речей в машину в паркінг. Зніс їжу, воду, ковдри, на рахунок, якщо ночувати в паркінгу.
Помилки: треба було докупити ще більше круп, хліба і медикаментів. Завжди треба докуповуваться так, наче це останній раз.
Другий день, 25 лютого.
Ракетний удар в 4 ранку. Ракета упала на будинок через проспект. Зруйнувала його майже весь. Це дало поштовх нам в 11 ранку виїхати в Нову Басань.
Досі не знаю, чи це був правильний вибір, адже це лівий берег і в напрямку ворога, але це село, є вода і дрова. Тому тепло і вода будуть завжди.
Третій день, 26 лютого.
Вдень зганяв в магазин, відстояв чергу 3 години. І знову не накупився на всі можливості. Але ще розплатився карткою. Слава богу. Докупили медикаментів.
Почали бомбити Ніжин. У нас теж було чутно вибухи. Підірвали міст в Бикові. Щоб з Сум не пройшли до нас.
Четвертий день, 27 лютого.
Прокинулися від звуків бою і дуже гучних вибухів з вібрацією. Почав терміново все зносити в підвал. Бій почався прямо на мосту, метрів 500 від нас. Зніс дітей вниз, наносив ще речей, палетів. Сховалися внизу. Дід бачив спалахи вогню з ствола танка. Потім почали гатити канонадой, стало дуже страшно, влізли в підвал.
Через дві години вийшли. Облаштували підвал. Відкачували маму, їй стало погано. Пігулки допомогли.
П’ятий день, 28 лютого.
Інколи хтось стріляв. Ходило багато колон. Десь 200 техніки.
Шостий день. 1 березня.
До нас прийшли родичи ночувати. У них танк прямо у воротах стоїть. Вони не витримали і втікли через городи. За ними стволом водив бмп
Найгірший психологічний день на сьогодні. Дуже важко було на душі всім. Якийсь переломний день. Не хочеться залишатися в окупації. Єдині думки: майбутнє дітей.
Сьомий день. 2 березня.
інколи стріляють. вирубили зв’язок. Є лише телевізор. Вранці настрій був піднесений, поговорив з Олею. Мамі стало погано, коли виключили зв’язок.